.png "Інститут мікробіологічних досліджень")
13 серпня 2021
Ідеальний протигрибковий агент повинен:
- - мати широкий спектр активності проти різних дріжджових і нитчастих грибів;
- - бути фунгіцидною, а не фунгистатическим;
- - бути спрямованим на конкретну грибкову мішень і надавати мінімальний вплив на мішені-господарі, включаючи ферменти, такі як цитохром P450, який відповідає за більшість лікарських взаємодій;
- - мати декількох методів доставки (випускатися в пероральної і місцевої формі).
Однією з головних мішеней антімікотіков є мембрана грибків. Одні препарати порушують її цілісність, інші - перешкоджають її синтезу. Ергостерол є переважаючим компонентом клітинної мембрани грибів і відповідає за її структуру і функцію. Три основні групи протигрибкових агентів, які використовуються в клінічній практиці, азоли (кетоконазол, флуконазол, ітраконазол), поліени (амфотерицин В, ністатин) і Алліламіни (тербінафін), зобов'язані своєю протигрибкову активність ингибированию синтезу ергостеролу або безпосередньої взаємодії з ним.
- - Азолів пригнічують синтез стінок грибів за рахунок пригнічення синтезу ергостеролу за рахунок придушення ферменту 14α-деметилази.
- - Поліени взаємодіють зі стеролів грибкових мембран, що призводить до утворення водних пір, через які відбувається витік життєво важливих компонентів цитоплазми і загибель організму.
- - Алліламіни діють шляхом пригнічення ранніх стадій біосинтезу ергостеролу, що супроводжується накопиченням попередника стеролу - сквалена, що призводить до загибелі грибкових клітин.
Саме зі зміною шляху біосинтезу ергостеролу пов'язана зростаюча стійкість до основних протигрибкових препаратів. Тому так важливо призначати лікування вдумливо, грунтуючись на показниках чутливості грибків. Це дозволить не тільки підвищити ефективність терапії, але і знизить темпи розвитку резистентності до антимікотиками.
Переглядів: 12667
